Реєстрація    Увійти
Авторизація



PostRoll » Політика та економіка » Про ковбасу та ГОСТи часів СРСР

Про ковбасу та ГОСТи часів СРСР

Категорія: Політика та економіка
Про ковбасу та ГОСТи часів СРСР


Громадянам, що ще 25 років тому підтиралися газетами з токсичною поліграфською фарбою, а тепер сумують за радянською ковбасою, пояснюю.
Дорогі радянські романтики, ГОСТів ви не читали. У кращому випадку про них вам розповів той, хто прочитав перші сторінки і зітхнув полегшено: ну слава богу, в ковбасу «Столову» клали 99% м'яса!

Знаєте, в ту саму «Чайну» ковбасу, яку ніхто не їв, по ГОСТу клали 70% яловичини другого сорту, 20% напівжирної свинини і 10% бічного шпику. Проте, ковбаса ця чітко віддавала картоном. Чому? Та тому, що ГОСТи містили великі примітки, в яких ретельно описувалося, що і чим на виробництві можна замінити: м'ясну масу на суміш з виварювання кісток, крохмалю та харчової плазми, емульговані та рослинні жири в маргарині і маслі «бутербродне» - на мінеральне масло (пам'ятаєте, як масло вершкове на сковороді вибухало, залишаючи після себе чорну пляму і порожнечу, що пахне гудроном?). ГОСТи постійно редагували, для деяких продуктів - щосезону, в залежності від норм забою, рівня надоїв, врожаю, імпорту...

Ось знаменитий сосисково-ковбасний ГОСТ 23670-79 від 1979 року в редакції року 1980. У ньому ми читаємо, наприклад: «Допускається замість яловичини, свинини, баранини спільне використання стабілізатора білкового, маси м'ясної яловичої або свинячої, або баранячої, харчової плазми (сироватки) крові, крохмалю або борошна пшеничного».

ГОСТ і норми закладки були для внутрішньої пропаганди (мовляв, заспокойтеся, дорогі громадяни, хоч ковбаса у нас справжня) і пускання пилу в очі іноземцям (ось, наші люди тільки натуральне м'ясо їдять, свіжим молоком запивають, хлібом з маслом закушують). Для реального ж користування були примітки до ГОСТів, які прямо в документі і друкувалися. І якщо зараз якась Мурзилка промуркотала вам, ніби вчилася в інституті харчової промисловості та знає, що ковбасу робили тільки з м'яса, женіть Мурзилка в шию: вона або бреше, або ні хрена не вчилася, а з першого курсу прилаштувалася солодко в м'ясному цеху і замість іспитів заносила викладачам тюки з яловичиною першого сорту і свининою напівжирною. Тієї самої, якої цілком офіційно, по ГОСТу, у вашій ковбасі не було. А була вона лише в партіях, які готувалися для спецрозподільників і номенклатури. На деяких комбінатах навіть цех спеціальний був, де все робили за основними вимогами ГОСТу, без всяких редакцій. Ось тільки товар цей був тільки для чинуш, блатних і... перевіряючих. Всякі СЕС, ОБХСС викочувалися з перевірок з величезними сумищами, набитими м'ясом, маслом і ГОСТІВСЬКИМИ ковбасами. В одному уральському місті чиновник повіз хабар аж на дореволюційних санях і саньми тими його непогано придавило. Гостівською ковбасою півноги віддавило. Але хоча б гостівською...

Ось такі норми життя. Зауважте, я пишу про норми. Не про дефіцит, злодійство, а тільки про норми. Про те, що навіть при вдалому збігу обставин (наприклад, ви урвали «викинуту» в 11 ранку ковбасу, і ковбаса ця була зроблена за ГОСТом) замість 99% м'яса ви могли отримати, цілком законно, суміш з кісткового борошна, столярного клею, плазми, крохмалю та варених сечових міхурів. А якщо врахувати рівень злодійства, нехлюйства і антисанітарії, то ковбаса ваша представляла собою... навіть не знаю, що вона представляла. Уявіть вимочений в крові шматок картону, що стояв на спеці годинами. Уявили? Приблизно це й була ваша ковбаса в ті часи. Якість радянських продуктів - міф. Країна була бідна, кругом дефіцит - звідки б узятися якості? За ГОСТом в сосисках було від 5% м'яса (інше допускалося замінювати), ковбаси присмачували для збереження кольору селітрою. Пальмова олія, до речі, і тоді ввозилася. Консерванти, стабілізатори, барвники були допотопні і цілком офіційні. На виробництві картопляних чіпсів (довгі пластинки, «Для огрядних» називалися) масло для смаження замінювали раз на 8 місяців. Теж по ГОСТу. Вершкове морозиво зустрічалося хіба що в мегаполісах - інші задовольнялися молочним з рослинним жиром, в кращому випадку воно було двох сортів - в стаканчику і на паличці, часом шоколадного або ягідного забарвлення (або навпіл, називалося «Забавою»). У деяких містах - о, боже! - морозиво було тільки «Томатное». За тістечком «Картопля» і тортом «Поліно» давились в чергах, а ліпили їх з решти на конвеєрі бісквітних крихт, перемішаних з маргарином і згущеним молоком. Інгредієнтів, зауважте, на упаковці не вказували. І вся ця погань була моторошно дорогою за тими мірками. Заробітна платня викладача технікуму 120 крб., а кілограм вершкового масла вищого сорту - 3 крб. 40 коп., ковбаса вищого сорту - теж 3 руб. 40 коп., і цукерки у шоколадній глазурі «Пілот», «Ластівка», «Буревісник» - 3 руб. 40 коп. Шоколадні цукерки коштували до 15 карбованців за кілограм і з'являлися кілька разів на рік. У країні було три цінових пояса і спеціальні коефіцієнти для кожного виду продукції: грубо кажучи, чим глибше в ліс, тим ціни були вищі, а продуктів менше.

Так що, про державні стандарти і якість навіть не говоріть. І про сталінсько-хрущовські часи теж не тріщіть. По-перше, я пишу про 70-80-і. По-друге, при Сталіні з Хрущовим, за часів «Книги про смачну та здорову їжу», продукти в магазинах ще були, але їсти їх було рішуче нікому: всі ці балики, масло, ікра народу були недоступні. За свідченнями продавців того часу, масло купували по 30-50 гр., цукерок - по 100 гр., ковбаси - від сили 300 гр. І не кожен день. За «маслом» бабусі приходили після пенсії. «Поласувати»... Коли моя мама, проходячи стажування в гастрономі, запитала на якомусь зібранні, чому масла по 30 грамів беруть, їй відповіли: «Дуже актуальне питання, товариш стажист! Наші люди хочуть кожен день їсти свіжу продукцію, тому щодня приходять в магазин за новою порцією масла і ковбаси».

Країна жила напівголодною. Це підтвердила знаменита доповідь ЦК КПРС, складена на основі досліджень Центрального науково-дослідного економічного інституту Державної планової комісії РРФСР. За цією доповіддю, 75% населення перебували за межею бідності, а товари в Союзі (від мотоцикла до цукру) були багаторазово дорожчими, ніж в США. Що в порівняльному, що в абсолютному обчисленні.

Зараз, звичайно, товариші заспівають, що жили бідно, та дружно, що були здоровіші... Ну да, ну да! По-перше, громадяни радянські були злючі як собаки. Завжди оскаженілі, з стиснутими щелепами. По-друге, народ був дуже хворий. Дуже. Вмирали, до речі, від раку кишківника, виразки, гастриту. Ці хвороби чи не лідирували в причинах смертності навіть при тому рівні медицини і "недообслідуванні" (ну кому тоді робили колоноскопію для діагностики раку прямої кишки?). Люди були важкі, набряклі, з поганою шкірою, жахливими зубами і рідким волоссячком. У 50 жінки виглядали бабами (згадайте своїх бабусь, що водили вас в садочок). Трохи прикрашав положення постійний легкий голод - люди не об'їдалися, що сприяло деякому збереженню здоров'я.

Але ж товариші ностальгуючі не пропонують всерйоз повернути в країну метод вимушеного лікувального голодування?

Анастасія Миронова

Тисни «Подобається» і отримуй свіжі новини на Facebook:




Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.

Додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка лінкуВставка захищеного лінку Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

Введіть текст, показаний на зображенні: